Еммеліна Венс сиділа на краєчку старого дубового стола, що служив робочим місцем не одному десятку чарівників та бачив чимало за своє існування. Подряпини та сколи на його поверхні могли розповісти багато чого, історії ці були б такі різні, як і люди, що зараз перебували в одній кімнаті. Певно, по його поверхні ковзали сотні манжетів від білих сорочок, що вправно змінювали свій колір на сірий при кожному новому тертю об поверхню...